Спогади

Мої перші дитячі спогади про ткацтво сягають 1968-1975 років. В Аппенцелль Міттелланд, де я жив до 1997 року, на той час залишилося дуже мало домашніх ткачів. Вебстюблер. Однак в Аппенцеллі вони здебільшого працювали в підвалі.

Наша хата стояла поза дорогою, посеред галявини. Наступний будинок був метрів за 50. Тут жив Ганс Рехштайнер (28 лютого 1893 – 24 жовтня 1986, зображення вгорі ліворуч), ткач гладдю та відомий струнний музикант.

Один із моїх можливих шляхів до школи вів через його сад, майже виключно засаджений смородиною.

У підвалі його будинку був старий ткацький верстат, і Ганс Рехштайнер все ще часто ткав там у 1970-х роках. Стукіт – стукіт ткацького човника також було чути надворі. Я чув, як це грає на цимбалах у кімнаті вище.

Пригадую, якось він повів мене в підвал і показав ткацький верстат. Підвальне приміщення було низьким і наполовину нижче підлоги. Вікна були однокамерні. Взимку ставили фасадні вікна. Він справді намагався пояснити мені цю дерев’яну конструкцію, обтягнуту безліччю ниток. - Даремно, - Ганс Рехштайнер плев хустки, або, як ми їх називали, хустки. Він пояснив мені, що ці візерунки можна зробити тільки вручну.

У дитячому садку мені довелося сплести невеличкий календарний фон. Це було все про ткацтво протягом усієї середньої школи. Куди більше мене зацікавила майстерня іншого сусіда. (навігаційне зображення)

Під час навчання механіків верстатів у SULZER Winterthur ми встановили TLL, розділяючи шари стрічки. Деталь машини для розрізання тканини на працюючому промисловому ткацькому верстаті. Після цього я десятиліттями не мав доступу до ткацтва. Спроба навчити своїх дітей ткати у 2013 році провалилася через моє власне бажання.

Weberhöckli Ганса Рехштайнера, коли він ще ткав. На передньому плані автор із побратимами.

Моя донька ткала під час морської подорожі. Короткий епізод.

Моє перше плетіння з дитсадка в 1971 році. Збереглося воно і сьогодні, завдяки мамі.